вівторок, 28 жовтня 2014 р.

Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек

Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек. З 1 по 31 жовтня в бібліотеці Чудейської ЗОШ І-ІІ ступенів № 3 проходить Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек під назвою: «Час читати».
Протягом місяця проводитимуться бібліографічні огляди, виставки-презентації, літературний турнір, конкурс ерудитів, усний журнал «Моє село – краплиночка на карті», заходи до Дня українського козацтва та 70 – річчя визволення України.

понеділок, 27 жовтня 2014 р.

СВЯТО ПЕРШОГО ДЗВОНИКА


Світлий вересень знову скликає

В рідні школи своїх дітлахів.
І до книжки, до знань закликає,
Щоб учився тут кожен й мужнів.
Яскраве сонце ненароком
Кидає промінці до нас,
А школярі бадьорим кроком
Ідіть до школи. Вчитись час!















ВИСТАВКА "ДАРИ ОСЕНІ"

Восени врожай збираютьНа городах і в садках.Груші, яблука звисаютьНа тонесеньких гілках.В лісі білочка руденькаПід пеньком знайшла грибок.Ухопила — та хутенькоЗаховала в теремок. В.Шевчук








Актуальність проблеми екологічного виховання школярів

Актуальність проблеми екологічного виховання школярів

У сучасному складному, різноманітному, динамічному, повному протиріч світі проблеми навколишнього середовища (екологічні проблеми) набули глобального масштабу. Основою розвитку людства має стати співдружність людини і природи і валеологічне виховання. Кожен повинен зрозуміти, що тільки в гармонійному співіснуванні з природою можливо подальший розвиток нашого суспільства.

Екологічна освіта та екологічне виховання школярів в сучасній школі має охоплювати всі віки, воно повинно стати пріоритетним. Екологічними знаннями повинні володіти всі.

Завдання школи полягає не тільки в тому, щоб сформувати певний обсяг знань з екології, а й сприяти придбанню навичок наукового аналізу явищ природи, осмислення взаємодії суспільства і природи, усвідомлення значущості своєї практичної допомоги природі.

В даний час екологізація виховної роботи школи стала одним з головних напрямів розвитку системи шкільної освіти.

Екологія нерідко розуміється як «макроекологія», тобто широкий міждисциплінарний комплекс, який об'єднує загальну і прикладну екологію.

Однак, стало абсолютно зрозуміло, що навчити школяра такій макроекології тільки на уроках неможливо. Необхідні інші форми і методи роботи: заняття в гуртку, екскурсії  на  природі, робота в лабораторії і позакласні заходи, так звані «інтерактивні форми освіти»: дискусії, диспути, екологічні вечори, вистави, бесіди, рольові ігри та інші заходи.

Для найбільшої ефективності та успіху екологічного виховання учнів дуже важливо наповнити всі заходи місцевим матеріалом про стан середовища в нашому регіоні, місті, районі. Такий матеріал можна взяти з Державного доповіді про стан навколишнього середовища, використовувати дані адміністрації нашого району.

А можна такі дані добувати і самим. Це особливо ефективно відбувається в процесі самостійної пошуково-дослідницької діяльності. Дослідницький характер діяльності сприяє вихованню учнів ініціативи, активного, сумлінного ставлення до наукового експерименту, збільшує інтерес до вивчення екологічного стану своєї місцевості, екологічних проблем рідного краю.

Метою цієї роботи є узагальнення накопиченого досвіду екологічного виховання учнів, зокрема позакласної роботи з екології.

У даній роботі вирішуються наступні завдання:
розширення уявлень екологічного  виховання школярів, що формується на уроках;
поглиблення теоретичних знань учнів в області екології, формування низки основоположних екологічних понять;
забезпечення більш широкої та різноманітної, ніж це можливо в рамках звичайних уроків, практичної діяльності учнів з вивчення і охорони навколишнього середовища.
В цілому екологічне виховання дозволяє повніше реалізувати виховний і розвиваючий потенціал екологічних знань, забезпечувати більш надійні основи екологічної відповідальності школярів.

В даний час опубліковано деяку кількість навчальної та довідкової літератури з екології. Цього достатньо, щоб забезпечити високий науково-методичний рівень уроків. Але необхідно продовжувати вивчення екології та у позаурочний час. Для цього і використовуються «інтерактивні форми освіти і виховання». Практична значущість цієї роботи полягає в можливості узагальнення накопиченого досвіду екологічного виховання на позакласних заходах, а також використовувати дані розробки в подальшій роботі.

Форми і методи екологічного виховання школярів.



1. Інтерактивні екологічні заходи.
Інтерактивні екологічні заходи - це позакласні екологічні заходи: вікторини, олімпіади, ток-шоу, екологічні спектаклі.

«Ток-шоу» і «екологічні вистави» - ці дві форми в широкому плані - рольові ігри. Однак, перший варіант - «ток-шоу» дещо складніше для дітей, ніж «екологічні вистави».

«Ток-шоу» несуть основну екологічну інформацію, а «спектаклі» їх доповнюють. У «ток-шоу» учасники гри поділяються на експертів і «зал». Експерти - це, як правило, старшокласники (10-11 клас), проявляють особливий інтерес до екології, які під керівництвом вчителя спеціально готуються до гри і найбільш грунтовно вивчають літературу з обговорюваного питання. Кожен експерт має бути переконаний у правильності обстоюваної їм точці зору.

Участь залу більш-менш імпровізовано, хоча потрібно зробити так, щоб зал теж готувався до дискусії. Для цього корисно за кілька днів до проведення екологічного вечора вивісити список питань, які будуть засуджуватися. Школярі з залу не тільки ставлять запитання експертам, але самі беруть слово, доповнюють їх відповіді. В різних за змістом ток-шоу співвідношення ролей експертів і залу може бути різним. Так, в одному ток-шоу може бути велика роль залу, а іншому експерти і зал гратимуть однакову роль.

Успіх ток-шоу визначається участю досвідченого ведучого (еколога), який допомагає правильно адресувати питання, задає додаткові питання експертам і залу, що допомагає активізувати всіх учасників гри, коментує деякі відповіді, а в кінці узагальнює її результати. В кінцевому рахунку ерудиція ведучого і буде головним фактором успіху організованого ток-шоу. У цій ролі може виступити учитель або добре підготовлений старшокласник.

Важливу роль в організації ток-шоу грають учасники залу, що задають цікаві та змістовні питання. В деяких випадках вчителю варто підстрахувати дискусію, особливо на її першому етапі, і заготовити по кілька запитань із залу кожному експерту.

В подальшому, коли дискусія пожвавиться, питання і виступи підуть спонтанно. Потрібно бути готовим і до того, що на якесь питання експерт не зможе відповісти, тоді йому на виручку повинен прийти ведучий.

Ток-шоу потрібно наблизити за формою організації до подібних диспутам на телебаченні. Ведучий переміщається по залу (з мікрофоном, якщо зал великий), експерти розташовуються обличчям до залу на спеціальному майданчику (сцені) за столом або зручно розставлених кріслах. Перед кожним експертом ставиться табличка-візитка, написана великими літерами.

Екологічний спектакль за формою більш вільний. І вчителю, і учням надається більше можливостей проявити вигадку при виконанні будь-якої ролі. У цьому випадку успіх вистави багато в чому визначається придуманими костюмами, і навіть вибором виконавця тій чи іншій ролі.

Якщо ток-шоу проходять в серйозній обстановці, то в екологічних спектаклях присутній чимало гумору. При хорошій постановці вистави та виконанні ролей зал повинен періодично сміятися.

Діти люблять змагатися, і тому будь-екологічний захід доцільно завершувати експрес-вікториною. Форми визначення переможця можуть бути різними.

2. Екологічна стежка - форма екологічного виховання учнів.


Багато фахівців визнають найважливішим педагогічним умовою виховання та освіти разом з теоретичним навчанням на уроках організацію різноманітних видів діяльності учнів серед природи. Такою формою організації екологічної освіти та виховання може виступати навчальна екологічна стежка, де створюються потрібні умови для виконання системи завдань, які організовують і направляють колективну діяльність учнів у природному оточенні. Завдання виконуються під час екологічних екскурсій та польового практикуму. В ході польових занять на навчальній екологічній стежці створюються умови не тільки для поглиблення, а й для конкретизації, застосування на практиці отриманих на уроках предметних знань і вмінь школярів.

Маршрут екологічної стежки вибирається таким чином, щоб на ньому поєднувалися куточки природної природи і антропогенний ландшафт. Це дозволяє проводити порівняльне вивчення природного і перетвореної природного середовища, щоб діти вчилися оцінювати характер природоохоронної діяльності людини. Призначення екологічної стежки - створення умов для цілеспрямованого виховання екологічної культури учнів.

Екологічна стежка створюється школярами, перш за все для самих же дітей, заради їхнього навчання і виховання. Це одна з привабливих форм організації їх діяльності в системі екологічного виховання школярів та освіти. Якщо вона правильно організована, то дозволяє навчаються з різних сторін розкривати свої творчі можливості, поєднувати розумову і фізичну працю.

Організація екологічної стежки силами школярів дає педагогам можливість створювати різні життєві ситуації, вирішення яких вимагає від хлопців творчого підходу, активної діяльності. Завдання з вивчення та оцінки стану навколишнього середовища в зоні стежки спонукають дітей не тільки використовувати свої знання з різних предметів, але і - найважливіше - взяти посильну участь в трудових природоохоронних справах. В кінцевому результаті у дітей виробляються навички екологічно грамотної поведінки, свідоме ставлення до природи.

Робота з обладнання стежки проводиться в наступній послідовності: перший етап - підготовчий. Робота починається з підготовки невеликої групи хлопців - організаторів та помічників керівника - вчителя. На цьому етапі ставиться мета, визначаються завдання і обсяг роботи, розкриваються перспективи і визначається місце кожного учня в майбутньому справі.

Наступний етап - відкриття стежки учнів. Цей захід можна провести у вигляді вечора, перетворити на шкільне свято.

Створення навчальної екологічної стежки сприяє підвищенню наукового рівня шкільної освіти та екологічного виховання. Знання, які учні отримують на стежці, тісно пов'язані зі знаннями, отриманими на уроках. Головне ж полягає в тому, що діти опановують вміннями застосовувати на практиці свої знання з різних предметів у комплексі, осягаючи нерозривну цілісність природного середовища і людини.

На навчальній екологічній стежці в позаурочний час учні засвоюють не тільки наукові знання про природне середовище, а й етичні та правові норми, пов'язані з природокористуванням.

Дослідницька діяльність учнів екологічного виховання школярів .

Екологія не є лабораторної наукою. Це наука, в якій найважливіше місце займають спостереження та експерименти в природі.

Дослідницька діяльність - одна з найбільш ефективних форм роботи з вивчення екології,екологічному вихованню учнів. В ході досліджень відбувається безпосереднє спілкування учнів з природою, купуються навички, і накопичується досвід наукових експериментів, розвивається спостережливість, пробуджується інтерес до вивчення конкретних екологічних запитань.

Виконання різних дослідницьких проектів в природній обстановці дозволяє хлопцям активно долучатися до вивчення природних середовищ, екологічних систем свого міста, брати участь у науково-практичних конференціях, обмінюватися результатами досліджень з хлопцями з інших шкіл, які працюють за цим же проблем.

Завдання, яке ставиться перед хлопцями при виконанні досліджень: придбання знань про рідний край, місті, придбання навичок практичної дослідницької діяльності, усвідомлення значущості своєї практичної допомоги природі.

Хлопці, які беруть участь у виконанні екологічних досліджень. Мають можливість реалізувати свої здібності, підвищити свою соціальну активність.

Екологічні проблеми багатоаспектні, тому для свого рішення вони вимагають комплексного методу та, як правило, знань різних наук. Таким чином, під часі роботи над проектом в учнів формується комплекс специфічних умінь, підкріплений відповідною теоретичною базою.

Така проектна діяльність може бути використана в гурткової роботи. Основні цілі програми гуртка - прищеплення школярам любові і дбайливого ставлення до природи, поглиблення знань з екології та іншим загальноосвітнім наукам, вдосконалення трудової підготовки.

Хлопці, які відвідують заняття гуртка, отримують загальні відомості про природу свого краю, про взаємозв'язки і взаємозумовленості явищ в природі, знайомляться з сучасними питаннями охорони та раціонального природокористування.

У програму гуртка входять теоретичні заняття і практична робота - виконання дослідницьких проектів.

Підсумком проведеної роботи стає участь в муніципальних і обласних науково-дослідних конференціях.

Висновок.

У висновку слід зазначити, що існує необхідність у подальшій більш глибокої розробки проблеми екологічного виховання школярів, тому що при проведенні такої роботи вирішуються такі наступні завдання як:
розвиток екологічної етики учнів, відповідальності в їх відносинах я природою;
естетичне, моральне виховання, виховання любові до Батьківщини;
формування почуття співпричетності до свого часу, особистої відповідальності за все, що відбувається навколо.
Отже, екологічне виховання школярів необхідно для гармонійного розвитку школярів і є необхідною формою роботи.









Обряд "ВЕЛИКОДНЯ СУБОТА"












Виховний захід "Рідна мова в рідній школі"







Виховний захід "Хліб усьому голова"

Мета: вчити дітей бережно ставитися до хліба. Розвивати у дітей уяву, як хліб приходить до столу. Виховувати любов до хліба, вчити шанувати працю хлібороба.

Вчитель: Діти, сьогодні наша класна кімната перетворилась на прекрасну світлицю. До нас завітали гості.

Учень: Гостей дорогих стрічаємо

Круглим пишним караваєм

З рушником берем таріль.

Коровай кладем і сіль.

Шанобливо хліб підносим

І, вклонившись, щиро просим.

- Любий гостю наш, приймай

Хліб гостинний – каравай

Вчитель: Сьогодні ми поведемо мову про те, без чого не уявити жодного сніданку, жодного свята, ні рідного дому, ні самого життя.

А про що саме, спробуйте дізнатись відгадавши загадку.

Хоч не солодкий,

Та дуже смачний.

Хоч сам маленький,

Проте дорогий,

Сядем обідати –

Він на столі.

Люблять його і дорослі, й малі.

(Хліб)

Вчитель: А хто з вас знає загадки про хліб?

Учень: Б’ють мене ціпами,

Ріжуть мене ножами,

За те мене отак гублять,

Що всі мене дуже люблять.

(Хліб) 

Вчитель: Вірно відгадали загадки, малята.

Так про що ми сьогодні будемо говорити?

^ Діти: Про хліб.

Вчитель: Вірно, будемо вести мову про людську святиню – хліб.

Учень: Певно чули ви малята,

Хоч не раз такі слова:

«Хліб – потрібно шанувати!

Хліб – усьому голова!

Він вічний і святий цей хліб,

Чи в паляниці на столі у хаті,

Чи зв’язаний в важкий тужавий сніп

Де колоски шепочуться вусаті»

Вчитель: За всіх часів і в усіх народів вважаються найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Його присутність народжувала поетів і мислителів, сприяла появі пісень і легенд, продовжувала людський рід.

Учень: Пахне хліб,

Як тепло пахне хліб!

Любов’ю трударів

І радістю земною,

І сонцем, що всміхалося весною,

І щастям нашим неповторних діб – 

Духмяно пахне хліб! 
Чи знаєш ти, чим пахне хліб,

Коли весною кілька діб

Гуркоче трактор над рікою?

Хліб пахне працею людською.

Чи знаєш ти, чим хліб запах

Коли жнивуть у степах

Твої батьки в гарячу пору?

Він пахне щастям хлібозбору.
Чим пахне хліб, чи знаєш ти,

Як поведуть твої брати

Зерном наповнені машини?

Хліб пахне соками земними.
Чи знаєш ти, чим хліб землі

Пахтить на вашому столі

Весною, влітку і зимою?

Хліб пахне радістю людською.

Вчитель: З давніх-давен наш народ над усе цінує хліб, сіль і честь.

Хліб – це достаток, сіль – гостинність і щирість, а честь – то людська гідність.

Нашу Україну називають хлібним краєм, бо люди, що живуть тут уміли і уміють обробляти землю, вирощувати на ній хороші врожаї.

За давнім звичаєм у кожній хаті мали лежати на столі хліб і сіль. Це значить, що в домі радо почастують гостя званого і жданого.

Учень: Візьму я в руки хліб духмяний,

Він незвичайний, він святий,

Ввібрав і пісню й працю в себе,

Цей хліб рум’яний на столі.

Йому до ніг вклонитись треба,

Він скарб найбільший на землі.

Вчитель: А початок хліба – маленька зернина. Зернятко хліба нагадує маленьку дитину в колисці. Це іскринка життя.

Казка про золоту зернину

Жила собі золота Зернина. Лежала вона у засіку і мріяла про те, яку користь вона може принести людям.

  • Іди скоріш на поле і зарийся в землю, - почула вона чийсь голос. Послухала Зернина, побігла на поле, зарилась у землю, та й заснула.

Прокинулась вона вранці, а в неї на москівці зелені росточки.

Обдивилась Зернина навкруги, а поряд багато-багато таких росточків. Усе поле з чорного перетворилось на зелене.

Росла Зернинка, росла і перетворилась на зелену стеблину з колоском. Колосок під жарким сонцем пожовтів. Поле із зеленого перетворилося на золоте. Незабаром по полю пішли комбайни, і Зернина разом зі своїми братиками і сестричками потрапила на тік. Потім у млин. Тут із золотої вона стала білим борошном. Потім її повезли на хлібокомбінат і спекли великий рум’яний коровай. 

Кожна зернина, хоч і мала, але дорога, тому що це хліб.
Пісня про хліб

(Музика В. Вітліна, слова П. Кагакової)

Навесні посію зерно в полі чистім

Хай над ними світить сонце променисте.
На веселім вітрі зашумить колосся,

Стане золотою урожайна осінь.
І зерно в комори річкою поллється,

А коли помелють – борошном назветься.

На заводі пекар хліб спече з любов’ю,

Скаже: «Любі діти, їжте на здоров’я!»

Вчитель: Скільки б ми не мали хліба, але люди завжди говорять про нього з любов’ю, з повагою із хлібом пов’язано багато легенд. Ось одна з них.

Учень: В одному українському селі розповідають, що коли не було хліба, люди годувались липовим листям, корою дерев, тобто тим, що сиплеться з дерева.

Тоді Господь дав пшеницю – тільки не людині дав він її, а собаці. Бо собака скиглила від голоду. Бог і кинув йому з неба колос пшениці просто в пащу. Людина вихопила у собаки цей колос, посіяла і розвела таким чином пшеницю.

Ось чому людям гріх образити собаку – ми їмо його пайку.

Ось така легенда.

Учениця: А я знаю прислів’я про хліб:

  • На чорній землі білий хліб родить.

  • Зима з снігом – літо з хлібом.

  • Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.

  • Хліб – всьому голова.

  • Посієш вчасно, збереш рясно.

Учень: Хліб на столі – то найбільше багатство.

А ще в народі кажуть: «Не кидайсь хлібом – він святий». Кинути хліб – то великий гріх.

Учень: - Не кидайсь хлібом! Він святий!

В суворості ласкавій,

Бувало каже дід старий

Малечі кудрявій – 

- Не кидайсь хлібом, то ж бо гріх! - 

Іще до немовляти,

Щасливий стримуючи сміх

Бувало каже мати.

Учень: Ще з пелюшок привчали дитину любити і шанувати хліб. Дуже пильнували, щоб хліб не падав на підлогу. А як упаде, слід підняти йог, перепросити, поцілувати і з’їсти.

Коли хтось знаходив на дорозі окраєць, не можна через нього переступати. Потрібно підняти, обтрусити і покласти на видному місці для птахів.

За гріх вважалося надкусити і не доїсти шматок хліба.

Вчитель: Як гірко буває, коли ми бачимо шматок хліба в коридорі, під партою. Хліб – не забавка, він вимагає до себе поважного ставлення. Народна мудрість говорить про хліб «Хліб – сіль смакуй, добрих людей шануй!». Бо в нього викладена праця людська і мудрість.

Учні: Хлібе, святий наш хлібе1

Перед тобою голову схилю,

Вустами прихиляюсь до тебе, хлібе,

І клятву вимовлю свою

Клянусь тебе любити ніжно, щиро,

Клянусь, повіки шануватиму тебе!

Вчитель: Я думаю, ви зрозуміли, яка ж велика ціна хліба, нехай же щодня ми і наші нащадки маємо ось цей хліб насущний.

Давайте поважати працю інших і шанувати і любити хліб.

Учень: І кожен день, і кожну мить

Дай, боже, хліб насущний,

Щоб ми могли у мирі жить,

Щоб не були бездушні.

Учень: Молись до хліба, не кидай,

Хай хліб спасінням буде,

Бо не черствіє хліб святий,

Черствіють тільки люди.

Учень: В народі хліб, мов матір, поважають

Ця шана з плином часу не зника.

І дорогих гостей завжди стрічають

З хлібиною в барвистих рушниках,

Так хай же щедро наливає соком

І колоситься золотистий сніп!

І хай же родить більше з кожним роком.

Його величність – годувальник-хліб!

Вчитель: Солодкість поділеного хліба ні з чим не зрівняти. І завжди українці ділилися останнім шматком. Ми – люди гостинні, гостя приймаємо хлібом-сіллю та щедрим серцем.

Пісня «Сійся родися»

Вчитель: Ось і закінчується наше свято. Ми не кожного дня співаємо пісень про хліб, читаємо вірші про працю хлібороба. Тож давайте поважати працю інших і шанувати хліб тихою любов’ю. А це означає, що ви ніколи не залишите шматок хліба на підвіконні, не викинете його, а побачивши таке, піднімете хліб із землі, а хліборобу вклонитесь за його працю.